Категорія: Новини

Лінгвістика як наука про мови зародилася дуже давно. Її коріння сягає ще за часів Стародавньої Греції. В основі сучасної лінгвістичної термінології лежить безліч давньогрецьких термінів, запозичених латинським перекладом. Хоча початковий інтерес людей до мови знаходився переважно у філософській площині, питання, які згодом порушували мислителі, незабаром стали носити більш науковий характер. Вчені, помічаючи спорідненість між мовами, вирішувалися на проведення досліджень еволюції лінгвістичних форм, у тому числі й мов, які не мають писемної історії.

Але більшість відомих нам мов знаходять своє письмове відображення на папері. Взяти приміром найдавніший їх – єгипетський. Його історія налічує 5000 років! Приголомшливим є і той факт, що в Індії поширена найбільша кількість мов – 845. А ось найпоширенішою у світі мовою є мандаринський китайський – нею розмовляє 700 млн. чоловік, у той час як найвідомішою у світі англійською – всього 400 млн. Та й взагалі в англійській мові, мабуть, найбільший словниковий запас – близько 500 тис. слів та 300 тис. технічних термінів. Саме цією мовою написано 80% усіх наукових праць, виходить 75% усієї кореспонденції у світі та відбувається 60% телефонних розмов.

Думаємо, допитливих читачів зацікавлять зібрані нами факти. Найбільша кількість літер в алфавіті камбоджійської мови – 72. У мові абазин (Північний Кавказ) приголосних 65, а голосних всього 2 – а, ы. У полінезійських мовах лише 9 приголосних і 5 голосних, тому на карті Тихого океану часті співучі назви, іноді майже з одних голосних. Найбільша у світі енциклопедія написана іспанською мовою. Існує космічна лінгвістика, де вивчаються питання про те, як ми можемо прочитати та розшифрувати повідомлення, які теоретично можуть бути передані нам із космосу.

Але чому так непросто дається людям вивчення іноземних мов? Інша річ діти – їм навчання мови дається набагато легше. За свідченнями вчених, дитина, яка виховується в будинку, де розмовляють трьома мовами, легко засвоїть усі три. Але й тут немає межі досконалості. Майже будь-який носій мови підтвердить, що вивчення мови займає все життя. Людський мозок при цьому має буквально необмежені можливості для засвоєння нового, що робить майже кожну людину потенційним генієм.

Вивчаючи іноземну мову, ми засвоюємо лише 10% нової інформації через читання, а близько 20% сприймаємо на слух. Але існує й прискорений спосіб навчання, заснований на максимальному наближенні механізму його освоєння до дитячої схеми сприйняття – минаючи запам’ятовування слів та виразів з перекладом рідною або рідною мовою і роблячи ставку на систему “образ” – “слово”.

Але зазвичай досить важко вивчати мову без автентичного носія чи просто профільного знавця. Навіть якщо під час навчання використовувати словник чи самовчитель, часто можна зіштовхнутися з прихованими труднощами мовлення та комунікації. Та й нерідко переклад окремого слова не збігається з його значеннями в словосполученнях. І, мабуть, найпоширеніша помилка, яка допускається людьми, які вивчають чужу мову полягає в тому, що людина користується іноземними словами, але “обробляє” їх за законами своєї рідної мови. Ось і виходить, що той, хто “визубрив” англо-російський словник, знає англо-російську мову, а той, хто збагнув англійську граматику, може по-англійському говорити. Звичайно, якщо подолає “мовний бар’єр” – страх говорити іноземною мовою. А вже потім можна намагатися досягти правильної вимови.

Допомогти потенційним охочим осягнути премудрості іноземних мов покликані всілякі спеціалізовані курси. Як правило, вони платні, але повірте, їхнє відвідування насправді цілком виправдане. Виходячи з того, чи знайомі ви хоч трохи з мовою, знання якої збираєтеся вдосконалювати, ви маєте право самостійно або з чиєюсь допомогою вибирати курси. А ми представляємо до вашої уваги незалежний рейтинг курсів іноземних мов, складений проектом E-ratings компанії “Мнемософт Україна” у вересні 2005 року. Для складання рейтингу було використано дані експрес-опитування, а також експертного опитування.

Проект E-ratings компанії “Мнемософт Україна” дякує за допомогу всім, хто приймав участь у дослідженні!

Вивчення мови — першої чи четвертої — є винятковим досягненням для будь-кого. Проте кожен завершує цей процес і робить це успішно принаймні раз у житті.

Лінгвісти — ті дослідники, які присвячують своє життя та думки вивченню тонкощів і нюансів мови — називають процес навчання «безсумнівно, найбільшим інтелектуальним подвигом, який будь-хто з нас повинен здійснити». Проте це досягнення часто сприймається як належне.

Для нелінгвістів (як і більшість із нас) масштаб цього досягнення стає очевидним лише тоді, коли ми відступаємо назад і думаємо про все, що стосується перших кількох невдалих кроків, які ми робимо до мови.

Ми повинні пам’ятати про тонкощі вивчення мови, багато лінгвістів вважають, що нам потрібно зрозуміти одну велику концепцію. Здатність вивчати мову, як кажуть, є частиною «програмного забезпечення, з яким ми народжуємося. Ця «програма» називається «універсальна граматика», і вона пояснює, як діти можуть так швидко вчитися, незважаючи на те, що їх оточують незнайомі звуки, багато з яких навіть не є частиною мови! Єдиний спосіб для дітей навчитися чогось такого складного, як мова», як стверджує теорія, «це заздалегідь знати багато про те, як працює мова, щоб дитина знала, чого очікувати, занурившись у море мови. Іншими словами, на мою думку, здатність вивчати мову є вродженою, прихованою десь у наших генах.

Антощенко Жанна Григорівна, гімназистка першої гімназії міста Біла Церква Київської області.

Якою б мовою
не танцювали рядки
але душа –
вона сама
ніби рядок … 

Михайло Польський strong

Побудова фраз – справа граматики, їх зміст – стан душі…

Чи помічали ви, скільки епітетів ви зазвичай вживаєте у розмові з оточуючими? Нещодавно я стала звертати увагу на те, які частини промови найбільш використовуються в щоденних розмовах. За моїми спостереженнями виходить так, що слів у нас більше “дієвих”: іменники вказують на те, хто вчинив дію, дієслова – яка дія, а дієприкметники та прислівники – як і яким чином.

Людям, які живуть в іншій країні, знайома ситуація, коли, розмовляючи різними мовами в короткий проміжок часу, ми використовуємо слова та вирази, над якими ми довго не замислюємося, але здатні швидко і точно висловити наші думки. Вибираючи відповідні частини промови побудови граматично правильних пропозицій ми, власне, використовуємо кілька ходових висловів, відкладених у пам’яті. Однак у цьому й відбивається неповторність нашої натури. У кожної людини є своя унікальна форма вираження думок та почуттів через мову. У мене, наприклад, дієслова, іменники та прислівники заповнюють майже весь мій мовний простір. Іншими словами, я думаю – що? що робити? як? Як і в рідній мові, так і в іноземній змістовній конструкції найбільш уживаних частин мови побічно вказують на наш тип особистості, або яка індивідуальна складова нашої лексики.

Наскільки особистісний зміст граматичних конструкцій, які ми вживаємо, пов’язаний із соціальним часом? Мій висновок полягав у тому, що зрозуміти час, в якому ми живемо, зокрема, можна і за частотою втрат тих чи інших частин мови в повсякденних розмовах з оточуючими людьми. Чи не здається вам, що ми стали більше говорити про те, що було зроблено чи робиться, ніж про те, що було пережите та відчуте?..

Не зважаючи на те, що всі ми відрізняємося здатністю і бажанням надавати нашим розмовам ті чи інші емоційні фарби залежно від співрозмовника, обставин, настрою тощо, все ж таки я вважаю, що в наш час ми забули про багатство мови. Про те, наскільки ми збіднюємо себе, обмежуючись парою-трійкою засмічених епітетів і вже набридлих вигуків; про те, наскільки цілющою може бути наша мова не тільки для нас, а й для оточуючих; про те, що ми живемо ми розумом, а живемо душею… Як очі – дзеркало душі, так і мова – дзеркало все тієї ж душі, тільки її вербально-когнітивної складової.

Інтернет і сучасні комунікації спростили людське спілкування, а можливо адаптували у відповідності з часом (хто як розуміє). Скупі ділові фрази – сьогоднішня реальність, а довга всепроникна емоційна розмова – скоріше розкіш. Чи потрібно заспокоїтися і прийняти як даність поступове спрощення нашої мови? Чи вирвати себе з рутини щоденних обставин і збагатити свою промову життєдайними епітетами?

Тим, хто вивчає іноземну мову та хоче зберегти свою унікальну особистісну складову, особливо корисно звернути увагу на способи передачі емоційних станів різними частинами мови. Англійська мова багата на прикметники, причастя, прислівники, вигуки в такій же мірі, як і російська мова з усіма її незрозумілими законами граматики словоформами, закінченнями, що виражають незліченні душевні стани, і просто суфіксами, які перетворюють звичайного “малюка” на “малюсика” або “малюка”. А візьміть слово “прекрасний, красивий”, в англійській мові можна використовувати цілу палітру – beautiful, handsome, good-looking, fine, pretty.

Все у нашій мові свідчить про багатство нашої душі, або про її бідність. Емоційне забарвлення розмови – справді соціально-значуща ознака, як і рівень освіти людини, її професійна діяльність та ін. Можна сказати, що те й інше буде вірним (особливо в наш час загальної відносності).
 

Наталія Вікторівна Балабанова,
доцент, кандидат соціологічних наук
Міннеаполіс, США
(спеціально для ELC)

Можна сказати без перебільшення, що мова будь-якої соціально-культурної спільності живе власним життям, будучи відображенням змін у світі людських відносин та взаємин із царством природи. Скільки нових слів з’явилося в російській мові після Жовтневої соціалістичної революції в 1917 р.!

В даний час розвиток мов народів і народностей планети визначають не так політичні події, як революційні перетворення в науці та техніці. У кожній сфері людської діяльності /масові комунікації, маркетинг, військова промисловість, авіатранспорт та ін./ з’являються нові терміни та слова, пов’язані з входженням у побут технічних новинок, які виконують допоміжні функції. Виникають цілі галузі науки і техніки завдяки науковим відкриттям та технічним досягненням – кібернетика, генна інженерія, біомеханіка тощо. Однак, крім свого головного призначення, технічні інновації та наукові відкриття змінюють характер, способи здійснення та сенс людських відносин.

Англійська мова, як жодна інша мова, по праву є прабатьком багатьох слів, що наповнили мовний простір від Чилі до Сінгапуру. Сучасні комунікації стали можливими багато в чому завдяки міжнародному статусу англійської мови, що став синонімом передових технологій, швидкісних засобів зв’язку, інновацій та успішного бізнесу. Саме лідерські позиції американського народу в науково-технічному прогресі сприяли тому, що ми, представники інших націй та народів, запозичуємо та адаптуємо безліч слів з англійської до своєї рідної мови. Ми вживаємо їх в офісах і будинках, часом вставляємо для “червоного слівця” у повсякденне і формальне мовлення, вдаються до них, коли намагаємося зрозуміти інструкції до телефонів та телевізорів, відеомагнітофонів та комп’ютерів …

Отже, в мові з’являються:

• терміни, пов’язані зі сферою споживання та масовими комунікаціями;
• технічні назви, що виникають завдяки новим досягненням науки і технологій;
• комп’ютерний сленг, що функціонує серед користувачів і професіоналів ;
• укорочені слова, що служать для спрощення комунікації та скорочення часу передачі текстових повідомлень.

Водночас, концентрація та зростання обсягу технічного знання, яким володіє людство, зумовлює вживання слів, пов’язаних більше з галуззю науки і техніки, заодно і раціоналізуючи людські емоції та стосунки.

Дослідження американських вчених показали, що в мові можна виділити близько 30 концептуальних областей знання, які відображають результати різних розумових операцій та процесів :

Уважно вивчивши таблицю, наведену вище, ми побачимо, що серед згаданих областей знання є важливий елемент – бачення світу. Всі блоки знання виявляються взаємопов’язані таким чином, що ціннісна система і зовнішнє середовище часом вступають у суперечність, не встигаючи адаптуватися один до одного за короткий проміжок часу. У зв’язку зі зростаючим обсягом технічної інформації, що надходить для обробки в центри головного мозку, мова як засіб переведення розумових операцій у вербальну форму зазнає колосального навантаження.

Адаптація мови до змін у довкіллі проходить ряд стадій, які не завжди позитивно відбиваються на фізіологічному рівні. Людині, спосіб життя якої зосереджений на рутині, монотонному режимі, обмеженому спілкуванні та замкнутості у вузькому колі, складно встигати за ритмами сучасного життя. Нова реальність науково-технічного розвитку змінює модальність нашого буття – мову, комунікації, спосіб та стиль життя, місце людини у системі світобудови…

Немає сумнівів – мова та суспільство єдині у своєму розвитку. Англійська мова може стати нашим другом, допомагаючи нам освоїтися в швидко змінюваному світі, адаптувати нас до інновативного довкілля (що стає частиною нашого повсякденного життя), відстежувати тенденції у розвитку людського знання та культури, стати частиною майбутнього всієї планети.

Можна подумати, що у лексиконі російськомовних людей недостатньо значущих слів, з допомогою яких створюються речення і тексти. І для “поповнення” засобів вираження думки вони звернулися до мови чужоземної – англійської. Однак ситуація не здається незвичайною, якщо прислухатися до того, як кажуть іммігранти до США.

Відомо, що дієслова “мати” та “бути” в англійській граматиці (візьмемо їх для прикладу) відрізняються за тим, як ми їх використовуємо для побудови речень у російській мові. Ми, російськомовні, не говоримо “Я маю собаку” або “Ми матимемо завтра збори” – такі вислови швидше вкажуть на те, що людина недостатньо вивчила рідну мову і літературу, а то й зовсім страждає на недолік освіти. Водночас у російськомовної людини, яка проживає в англомовній країні, ці фрази не викликають такого подиву чи підозри на неписьменність.

По-перше, у багатьох ситуаціях вживаються саме ці дієслова, причому в різних часах – наприклад, “I had a dog”, “I have a dog”, “I will have a dog” або “We will have a meeting tomorrow”, “We are going to have a meeting tomorrow”. Як ми вже зауважили, часте вживання цих дієслів в англійській мові зумовлене їхньою допоміжною роллю у побудові речень.

По-друге, для тих людей, хто має використовувати ці дієслова в англійській мові, щоб правильно побудувати пропозицію, поєднання слів з англійської та рідної мови входить у звичку, хоча в перекладі російською мовою це звучить коряво. А оскільки в англійській мові прямий порядок слів рідко змінюється, то і для російськомовної людини стає прийнятним вживати дієслово “мати” в абсолютно невідповідному значенні.

По-третє, контекст вживання дієслів “to have” і “to be” в англійській мові настільки широкий, що вони несвідомо стають частиною щоденного досвіду та спілкування не лише з англомовними людьми, а й із співвітчизниками.

Отже, ми спостерігаємо цікавий феномен – поєднання двох мов створює так званий “рус-глиш”, Rus-glish (Russian + English). /До речі, на екранах вже з’явився фільм, знятий нещодавно в Голлівуді, назва якого – “Spanglish” – відображає приблизно той самий процес мовних, і не тільки метаморфоз іспанської та англійської мов у людському досвіді./

Хоча не всі люди, які живуть за кордоном, можуть стати ілюстрацією таких метаморфоз, проте є категорії, які більшою мірою використовують двомовний суржик. Як правило:

• іммігранти середнього та літнього віку, для яких вивчення іноземної мови може бути пов’язане, в основному, лише з потребами здійснення покупок, пояснення з роботодавцем або працівником соціальних служб;
• люди, які не прагнуть удосконалити іноземну мову до рівня володіння рідною мовою, – тимчасово працюючі, туристи, гості тощо, але які мають потребу знати основні фрази та мовні конструкції для успішної комунікації з місцевими жителями;
• “аутсайдери” суспільства або нелегали, які перебувають у невизначеному становищі і не впевнені у своєму майбутньому в країні проживання настільки, щоб підвищувати свій статус через вивчення іноземної мови, проте соціальне та мовне середовище впливає на стиль їхньої мови та лексику;
• напевно, та інші категорії …

Вивчивши основи мови, такі люди потрапляють у ситуацію, коли правила побудови фраз рідною мовою вступають у суперечність із граматикою англійської мови. Ментальний та мовний конфлікт неминучий! Подолати дискомфорт можна у різний спосіб. Ми не говоритимемо про заняття граматикою, що само собою очевидно, проте звернемо увагу на роль культурного фактора у подоланні прикордонних мовних ситуацій.

Мова людини, що зіткнулася з зміненими соціально-культурними умовами, миттєво проходить через мовні трансформації паралельні тим, які відчуває людина під час акультурації – процесам культурної адаптації, асиміляції чи ізоляції. Проживаючи в іншій країні, що відрізняється культурою, мовою, способом і способом життя тощо, людині властиво засвоювати або відкидати сторонні ментально-культурні конструкції, що відображається в характері та змісті мови.

Найбільш уживані слова та вирази підсвідомо запам’ятовуються при частих контактах з носіями іншої мови, що є не лише показником вивчення мови, а й типу соціалізації. Чим товариша і контактна людина, тим більше має шансів подолати мовний дискомфорт, не відкидаючи своєї культури. Відповідно, соціальна ізоляція консервує можливості розведення двох культурних кіл – російської та англійської, як у нашому прикладі – у повноцінний мовний досвід, що може викликати почуття дискомфорту, депресії, ностальгії, відчуження та ряд схожих психологічних станів.

Отже, соціально-культурний фактор – один із ключових моментів у побудові успішної стратегії мовної адаптації іммігрантів. Коли ви почуєте “Я маю 50 доларів” замість “У мене є 50 доларів”, знайте – перед вами не трієчник, а просто носій “рус-глиш”!
 

Наталія Вікторівна Балабанова,
доцент, кандидат соціологічних наук.
Мінеаполіс, США.
(спеціально для ELC).

Що можна почути незвичайного в США, зустрівши російськомовну людину або побачивши рекламне оголошення російською мовою? Припущень може бути багато. Інша країна – інша мова…

Якщо ви потрапили в іншу країну, то перше знайомство з нею та мовою спілкування починається з різних джерел інформації: сусіди, друзі, родичі (якщо є), ЗМІ, книги, оголошення на вулицях, афіші, реклама і т.д. . Навіть якщо вже переїхавши кордон, ви розумієте, що володієте іноземною мовою на рівні загальновживаних фраз, все вищезгадане допоможе швидко схопити необхідні в першу чергу слова. А ось далі справа за граматикою та лексикою.

Невелика ілюстрація (з рекламного оголошення, прочитаного мною в США):
…25 Жовтня 2003 року проходитиме молодіжна зустріч…  Дірекшин з Півдня: і т.д….

/Що незвичайне можна помітити? По-перше, у російській мові назва місяця не пишеться з великої літери, а по-друге, слово “дирекшин” взагалі в жодному російському тлумачному словнику не зустрічається. В наявності гібрид російської думки та англійської граматики./

Спілкуючись з колишніми жителями російськомовних країн, помічаєш також змішання двох і більше мов у побутовій лексиці: наприклад, “ти маєш взяти третій екзит (англійська  – exit)”, або “зустрінемось на інтерсекшені (англійська intersection)”.
Представники а африканських країн часто прикрашають англійську мову, зберігаючи темп мови та мелодику, властиві рідній мові.

Виникає цей феномен через низку причин. Знати кілька іноземних мов – означає перебувати у багатокультурному просторі, навіть залишаючись у своїй країні. І тим більше потрапляючи в інше суспільство та підкоряючись прийнятим там правилам поведінки, цінностям, манері спілкування, ми стаємо учасниками внутрішньої боротьби із самим собою. Для деяких вона так і залишається непоміченою, а для інших це зіткнення всесвітів – світів, культур і людей. Суть цієї боротьби і полягає у прийнятті, адаптації і, зрештою, засвоєнні не просто слів іншої мови, але типу та логіки мислення нею.

Іноді фізично, тілом, ми вже належимо новій країні, а духовно, психологічно залишаємося на батьківщині. Розмірковуючи над цим феноменом, приходимо до поняття “культурного роздвоєння” особистості. Воно передає психологічний стан людини як перебування на межі двох і більше культурних світів з точки зору моральних цінностей, соціальних норм, традицій, стилю життя. Попередні соціально значущі установки втрачають свій домінуючий вплив і вступають у конкурентну боротьбу з правилами життя, що виникають ззовні. Мова якраз і є ареною, на якій стикаються два світи, два способи мислення. Не в силах стримати зміни, людина прагне зберегти свою ідентичність з рідним середовищем, використовуючи як нову мову, так і вивчену з народження. Через мову ми висловлюємо думку, яка формується через комплекс факторів, що діють як каталізатор засвоєного досвіду та спостережень.

Формування культури “між” – складний феномен, з яким багато емігрантів живуть в іншій країні, іноді не усвідомлюючи цього до кінця. З дитинства і до віку повноліття формується наша внутрішня людина, яка відчуває себе впевнено в межах зрозумілого нею протягом кількох років соціального життя. Закони та правила поведінки в побутових та службових ситуаціях, у сім’ї та на вулиці, засвоєні з дитинства, захищають особистість від втрати змісту того, що відбувається навколо, і пояснюють дії оточуючих людей згідно з логікою рідної культури. Зміна ж культурного середовища, його деформація чи різка зміна викликає такі психологічні стани як фрустрація, депресія, відчуженість, пов’язані з уникненням незрозумілого спілкування.

Для того, щоб почуватися більш впевнено в таких ситуаціях і використовувати переваги нехай невеликих знань іноземної мови, пропоную кілька нотаток тим, хто стоїть на порозі тривалого перебування в іншій країні:

• Зміна місця проживання – це незвичайний досвід, який дозволить вам набути додаткових знань, друзів, збагатить словниковий запас;
• Ілюзії стати повноцінним членом суспільства відразу після приїзду заважають еволюційному процесу адаптації до нових умов життя;
• Культурні особливості можуть впливати на вас доти, доки ви почуваєтеся комфортно з ними;
• Кожен соціальний шар користується своєю лексикою та правилами використання тих чи інших слів: слів-табу, слів ввічливості тощо;
• Замикання у вузькому колі спілкування призведе до зменшення каналів прийняття, передачі та обміну важливою для вас інформацією, протиставить вас іншим групам ;
• У вашому особистому оточенні завжди знайдуться ті, хто також потребує спілкування рідною мовою;  мова – друг ваш, якщо ви не дозволите йому говорити, коли потрібно промовчати.

Наталія Вікторівна Балабанова,
доцент, кандидат соціологічних наук.
Мінеаполіс, США
(спеціально для ELC).