Комп’ютер вже давно замінив нам не лише калькулятор та друкарську машинку, а й програвач, телевізор та відеомагнітофон. Чи могли вчені початку XX століття уявити, що їхні правнуки замість походу в магазин віддадуть перевагу, сидячи вдома і дивлячись у якусь шухляду, вибирати собі сир або моркву за допомогою клацання нехитрого пристрою, що зветься мишею. Ми починаємо забувати, що таке походи магазинами та ринками, все частіше звертаючись до замовлення продуктів, товарів та послуг в інтернет-магазинах (до речі, з власного досвіду скажу, що користуватися онлайн-шопінгом не тільки зручно, але й просто дешевше). А похід у бібліотеку замість кількох годин займе лише кілька секунд, необхідних набору потрібного URL. Нещодавно десять найбільших бібліотек світу оголосили про спільне створення безкоштовної інтернет-бібліотеки, де буде розміщено 50 млн. книг. Але що там похід у магазин чи бібліотеку – навіть побачення ми все частіше призначаємо не біля пам’ятника Пушкіну, а в чаті, там же знайомимося і заводимо собі друзів.
Чи уявляли собі професори минулих століть, що в їхніх університетах навчатимуться сотні тисяч студентів (щоправда, при цьому не залишаючи своїх власних кімнат, перебуваючи у своїх країнах та на своїх робочих місцях), використовуючи чудову нагоду, яку подарував нам минуле століття , – дистанційне навчання?
Що таке дистанційне навчання
За визначенням, дистанційне навчання – це спосіб навчання на відстані, при якому викладач та учні фізично перебувають у різних місцях. Це навчання за допомогою телекомунікаційних технологій, або, якщо говорити мовою ламера, – навчання не відходячи від залізно-силіконової скриньки.
Ідея вчитися в інших на відстані далеко не нова. В історії освіти було безліч спроб організувати навчання, при якому вчитель та учень перебували б на відстані один від одного. Деякі вчені бачать у священних посланнях Святого Павла, що розсилаються храмами, ілюстрацію окремих ключових положень дистанційної освіти. На даний момент в освіті існують такі форми навчання очна, заочна, кореспондентська та дистанційна Давайте коротко розглянемо ці форми навчання.
Почнемо з очної. Тут, я гадаю, не потрібно докладного опису Стаття 53 Конституції, яку ми всі любимо, що гарантує середню освіту для всіх громадян, зобов’язала пройти очне навчання принаймні протягом 9 років у школі. Для продовження навчання очна форма – це непогана можливість, якщо ти маєш багато вільного часу. Щоправда, очне навчання – переважно потокове, і при цьому нелегко підлаштуватися під кожного учня індивідуально.
Заочне навчання – це також навчання потокове, тобто загальний для всіх навчальний план, загальні терміни здачі контрольних і курсових робіт, сесія у визначені терміни (взимку або, що ще гірше, у розпалі літа :). При цьому студенти втрачають зв’язок зі своїм викладачем і групою на тривалий проміжок часу і залишаються наодинці з питаннями, що виникли в процесі самостійної роботи.
Звернемося тепер до кореспондентського навчання. Це одна з мутацій: заочного навчання, за якого слухачам пропонується індивідуальний викладач, але при цьому відсутня щоденна підтримка з його боку. Так що відповіді на питання, які виникають, тобі доведеться чекати як мінімум кілька днів, а то й тижнів, залежно від того, наскільки добре працює голубина пошта:. І коли ти отримуєш відповідь на своє запитання, вона вже не така важлива для подальшого навчання, бо ти вже вивчаєш нову тему, а іноді через давність подій просто можна забути, чому ти це питав. Внаслідок чого з’являється реальна небезпека втрати інтересу до навчання. Причому процес навчання розтягується на багато місяців, часто роки. Ти почуваєшся самотнім у процесі навчання, не маючи можливості працювати у групі однокурсників і спілкуючись лише з паном професором. Але найголовніше – тут не застосовуються сучасні мультимедійні технології (а особисто мені здається нудним усе, у чому не бере участь мій комп’ютер).
В дистанційній освіті все по-іншому:
Індивідуальний план навчання, щоденна підтримка з боку викладача (якого в дистанційній мережі називають тьютором), щотижнева перевірка індивідуальних завдань та творчих робіт, корекція індивідуального плану навчання за результатами тестування. Крім того, ти не втрачаєш зв’язку з твоїми однокурсниками, працюючи у малих групах. (Що дуже важливо, тому що спілкування з професором, доктором наук тощо з питань, що виникли в тебе під час вивчення предмета, важливе і цікаве, але дуже часто замість почуття повного задоволення народжує комплекс неповноцінності, а замість впевненості у власних силах – розуміння, що тобі вже точно не досягти таких висот знань). Але ж проблема не в твоєму коефіцієнті інтелекту, а в тому, що ви на різних рівнях знання. Ось тут якраз допомогло б спілкування з братами по розуму – твоїми однокурсниками. І тоді виявиться, що не тільки ти один не можеш вирішити це завдання чи зрозуміти цю теорему. І треба ж, у когось теж не виходить, а в тебе нарешті вийшло, і тепер ти можеш допомогти другові вирішити проблему, при цьому отримавши цінний педагогічний досвід (як кажуть молоді викладачі, “поки що пояснював, і сам зрозумів, що пояснюю:”) Але і це не найголовніше. Головне – це можливість спільної творчої роботи над різноманітними проектами. Саме тоді частенько народжуються дуже геніальні речі – як кажуть, одна голова добре, а дві краще (більше теж добре, і не тільки для Змія Горинича, а й для роботи в малій групі над спільним проектом). І ще дистанційний студент навчається не за звичайними підручниками, до яких ми звикли, хоча можливе застосування таких атавізмів. Це переважно електронні навчальні комплекти, що включають лекції, практичні завдання, відео- та аудіоматеріали, енциклопедії та словники, посилання на Інтернет-ресурси.
- як завжди, лекції – без них нікуди, але побудовані вони повинні бути за особливими правилами, до яких належить зручність і легкість читання (оскільки читати їх доведеться з екрана монітора), можливість поглибленого вивчення матеріалу (матеріал поділяється на кілька рівнів перший – обов’язковий вивчення, другий і далі – рівні допитливих (де можна заглибитися у теорію з цього питання, а й ознайомитися з історією розвитку цієї галузі, історією відкриття, цікавими прикладами застосування цієї теорії практично),
- практичні завдання, як індивідуальні, так і для роботи в групі Зі своїми одногрупниками або однокурсниками можна спілкуватися по e-mail, у форумах, чатах тощо,
- семінарські заняття, які проходять в чатах та форумах,
- тестування, яке необхідно пройти після закінчення кожного модуля (теми).За результатами тестування тьютор зможе відкоригувати індивідуальний план роботи студента,
- робота тьютора зі студента ми. На всі запитання студента тьютор відповідає протягом 24 годин.
Дистанційна освіта обов’язково включає такі складові:
При виборі курсу необхідно звернути увагу на якість пропонованого курсу, в якому обов’язково повинні бути всі перераховані вище складові дистанційного курсу. На жаль, часто в тематичних інтернет-порталах можна зустріти під гордим титулом онлайн-курсу пропозицію просто завантажити чи переглянути матеріали лекцій та пройти тест. Без роботи з викладачем, у групі, без практичних завдань. Такі курси практично нічим не відрізняються від самостійних занять. Для людей із високою самоорганізацією вони, може, й підійдуть, але таких у природі небагато. Для більшості ж людей потрібні контроль та допомога викладача. Та й робота в команді з іншими студентами є дуже важливою. А ще дуже цікаво: які у кого оцінки за минулу тему чи тиждень, і який у тебе рейтинг порівняно з іншими студентами. До речі, практику виставлення відкритих оцінок, доступних для огляду всім учасникам курсу можна зустріти в основному в курсах, представлених пострадянськими країнами – в інших курсах тобі будуть доступні тільки твої оцінки. (У деяких навчальних закладах можуть застосовуватися адміністративні заходи, аж до звільнення з роботи за розголошення оцінок студентів.).
Проблема вибору
Тепер перейдемо до того, що можна вивчати дистанційно. Тут доступно все, що забажаєте – від скромних курсів для самовдосконалення до здобуття вищої освіти та ступеня магістра. До речі, “дистанційний” диплом західних вузів нічим не відрізняється від звичайного (там пишеться, що ви прослухали повний курс такого університету, але не вказується форма навчання). А тепер маленька ложка дьогтю в бочці меду. На жаль, російськомовний Інтернет поки що не зможе задовольнити всіх ваших бажань і не завжди надає якісні послуги дистанційної освіти через те, що ця галузь у нас лише розвивається. Хоча можна спробувати пошукати в англомовному Інтернеті, де є безліч різних курсів. У мережі вже є сотні віртуальних університетів. Але й традиційні виші та курси відкривають дистанційні відділення. Тільки у Відкритому університеті Великобританії ви знайдете кілька сотень дистанційних курсів, за якими навчається 168 тис. студентів із 45 країн щорічно Щоправда, тут потрібне знання англійської мови. Хоча це якраз не проблема, тому що англійську мову теж можна вивчити дистанційно, і в російськомовному Інтернеті вже з’явилися такі курси. Але якщо ти боїшся, що в тебе не вийде одразу в’їхати у всі тонкощі дистанційного навчання, можеш спочатку пройти дистанційний курс “Як вчитися дистанційно”. Благо є і такий.
Вартість дистанційних курсів у всьому світі практично не відрізняється від вартості навчання на стаціонарі. І це не дивно, тому студент фактично отримує індивідуального викладача, який веде його за індивідуальним планом. Плюс до цього – робота у групі. Передбачаючи інтереси любителів інтернет-халяви, одразу повідомлю, що є деякі можливості пройти дистанційні курси безкоштовно. Перша з них – це бути учасником пілотного курсу. (Це зовсім не підготовка терористів-смертників, а просто обкатка курсу). Мені пощастило пройти кілька таких курсів, причому сертифікат видається справжнісінький, а не пілотний. Ще один варіант – коли курси розробляються за рахунок грантів та пропонуються безкоштовно. Але навіть якщо тобі не пощастило, і ти не зміг знайти безкоштовний курс, то в будь-якому випадку вигода очевидна – заняття у зручний для тебе час (наприклад, коли улюблена гра стоїть на паузі :), жодної оплати за спільність та різні переїзди.
Вчитися та розвиватися – природна потреба будь-якої людини. Щоправда, часто доводиться забувати про неї через різні життєві обставини. Але дистанційне навчання дало багатьом шанс на здобуття освіти або підвищення кваліфікації, яку раніше вони не могли собі дозволити через зайнятість на роботі, необхідність перебувати постійно вдома, відсутність підходящих курсів у маленьких містах чи селах. Так що згадуйте свої давні мрії (вони у всіх різні – хтось бажає збагнути мистецтво складання букета, хтось хотів би вивчити китайську мову або просто вирішив здобути вищу освіту). Якими б не були ці мрії, зараз вони дуже близькі до здійснення. Просто дай їм шанс. Залізь до Інтернету та знайди дистанційний курс своєї мрії. Успіхів!