Можна подумати, що у лексиконі російськомовних людей недостатньо значущих слів, з допомогою яких створюються речення і тексти. І для “поповнення” засобів вираження думки вони звернулися до мови чужоземної – англійської. Однак ситуація не здається незвичайною, якщо прислухатися до того, як кажуть іммігранти до США.
Відомо, що дієслова “мати” та “бути” в англійській граматиці (візьмемо їх для прикладу) відрізняються за тим, як ми їх використовуємо для побудови речень у російській мові. Ми, російськомовні, не говоримо “Я маю собаку” або “Ми матимемо завтра збори” – такі вислови швидше вкажуть на те, що людина недостатньо вивчила рідну мову і літературу, а то й зовсім страждає на недолік освіти. Водночас у російськомовної людини, яка проживає в англомовній країні, ці фрази не викликають такого подиву чи підозри на неписьменність.
По-перше, у багатьох ситуаціях вживаються саме ці дієслова, причому в різних часах – наприклад, “I had a dog”, “I have a dog”, “I will have a dog” або “We will have a meeting tomorrow”, “We are going to have a meeting tomorrow”. Як ми вже зауважили, часте вживання цих дієслів в англійській мові зумовлене їхньою допоміжною роллю у побудові речень.
По-друге, для тих людей, хто має використовувати ці дієслова в англійській мові, щоб правильно побудувати пропозицію, поєднання слів з англійської та рідної мови входить у звичку, хоча в перекладі російською мовою це звучить коряво. А оскільки в англійській мові прямий порядок слів рідко змінюється, то і для російськомовної людини стає прийнятним вживати дієслово “мати” в абсолютно невідповідному значенні.
По-третє, контекст вживання дієслів “to have” і “to be” в англійській мові настільки широкий, що вони несвідомо стають частиною щоденного досвіду та спілкування не лише з англомовними людьми, а й із співвітчизниками.
Отже, ми спостерігаємо цікавий феномен – поєднання двох мов створює так званий “рус-глиш”, Rus-glish (Russian + English). /До речі, на екранах вже з’явився фільм, знятий нещодавно в Голлівуді, назва якого – “Spanglish” – відображає приблизно той самий процес мовних, і не тільки метаморфоз іспанської та англійської мов у людському досвіді./
Хоча не всі люди, які живуть за кордоном, можуть стати ілюстрацією таких метаморфоз, проте є категорії, які більшою мірою використовують двомовний суржик. Як правило:
- іммігранти середнього та літнього віку, для яких вивчення іноземної мови може бути пов’язане, в основному, лише з потребами здійснення покупок, пояснення з роботодавцем або працівником соціальних служб;
- люди, які не прагнуть удосконалити іноземну мову до рівня володіння рідною мовою, – тимчасово працюючі, туристи, гості тощо, але які мають потребу знати основні фрази та мовні конструкції для успішної комунікації з місцевими жителями;
- “аутсайдери” суспільства або нелегали, які перебувають у невизначеному становищі і не впевнені у своєму майбутньому в країні проживання настільки, щоб підвищувати свій статус через вивчення іноземної мови, проте соціальне та мовне середовище впливає на стиль їхньої мови та лексику;
- напевно, та інші категорії …
Вивчивши основи мови, такі люди потрапляють у ситуацію, коли правила побудови фраз рідною мовою вступають у суперечність із граматикою англійської мови. Ментальний та мовний конфлікт неминучий! Подолати дискомфорт можна у різний спосіб. Ми не говоритимемо про заняття граматикою, що само собою очевидно, проте звернемо увагу на роль культурного фактора у подоланні прикордонних мовних ситуацій.
Мова людини, що зіткнулася з зміненими соціально-культурними умовами, миттєво проходить через мовні трансформації паралельні тим, які відчуває людина під час акультурації – процесам культурної адаптації, асиміляції чи ізоляції. Проживаючи в іншій країні, що відрізняється культурою, мовою, способом і способом життя тощо, людині властиво засвоювати або відкидати сторонні ментально-культурні конструкції, що відображається в характері та змісті мови.
Найбільш уживані слова та вирази підсвідомо запам’ятовуються при частих контактах з носіями іншої мови, що є не лише показником вивчення мови, а й типу соціалізації. Чим товариша і контактна людина, тим більше має шансів подолати мовний дискомфорт, не відкидаючи своєї культури. Відповідно, соціальна ізоляція консервує можливості розведення двох культурних кіл – російської та англійської, як у нашому прикладі – у повноцінний мовний досвід, що може викликати почуття дискомфорту, депресії, ностальгії, відчуження та ряд схожих психологічних станів.
Отже, соціально-культурний фактор – один із ключових моментів у побудові успішної стратегії мовної адаптації іммігрантів. Коли ви почуєте “Я маю 50 доларів” замість “У мене є 50 доларів”, знайте – перед вами не трієчник, а просто носій “рус-глиш”!
Наталія Вікторівна Балабанова,
доцент, кандидат соціологічних наук.
Мінеаполіс, США.
(спеціально для ELC).